Діти завжди грали, грають і гратимуть у «войночці», і психологи стверджують, що обмежувати їх у цьому не варто. Вони не сприймають її в тому розумінні війни, яке вкладають у це слово дорослі. Для дитини гра — це спосіб пізнання світу та усвідомлення своєї ролі в ньому.

Він створює свою фантастичну реальність, для того, щоб навчитися справлятися з вигаданими ситуаціями в ній. Надалі дитина за аналогією виконуватиме завдання в реальному житті. Покладати, що дитяча зброя розвиватиме в ньому брутальність, неправильно. Ігри у війну — це форма рухової активності, тренування спритності та уваги.